Із старшокласниками - про наболіле

Нещодавно в Андрушівській районній бібліотеці для дев’ятикласників міської школи № 1 було проведено День інформації на тему: «У здоровому тілі - здоровий дух». Здоровому способу життя треба постійно вчитися, виховувати потребу в ньому - регулярно і цілеспрямовано дотримуватися високоморальних норм поведінки в повсякденні.
Старшокласники оглянули книжкову виставку «Вибір на користь здоров’я», прослухали бібліографічний огляд «Це потрібно знати кожному», лекцію «Відверто про ВІЛ/СНІД», яку прочитала лікар Андрушівської ЦРЛ Т. В. Павловська.

Напередодні Міжнародного дня захисту дітей для десятикласників Андрушівської гімназії було проведено інформаційну годину «Твої права, дитино!». Разом з начальником районного управління юстиції Сірою В. В. ми ознайомили старшокласників з Декларацією прав дитини і Конвенцією ООН про права дитини. Діти - це майбутнє нашої держави, яке формується вже сьогодні. Вони повинні зростати її гідними громадянами.

Олена Люх,
бібліограф районної бібліотеки для дорослих

Вони віддані справі соціального захисту населення

Управління праці та соціального захисту населення є структурною одиницею Андрушівської райдержадміністрації. Розміщене управління по вул. Зазулінського, 5.
Структура управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації затверджена у кількості 30 працівників, серед них 29 державних службовців. Впровадження сучасних стандартів в організації прийому громадян, які звертаються за призначенням всіх видів соціальної допомоги, стало можливим завдяки Проекту „Удосконалення системи соціальної допомоги”, який Мінпраці реалізує спільно зі Світовим банком в управлінні з 2003 року. Протягом 1944-1993 років в Андрушівці та Андрушівському районі був один відділ соціального забезпечення при райвиконкомі. З травня 1993 року відділ соціального забезпечення перейменований у відділ соціального захисту населення. А з липня 1995 року - в управління соціального захисту населення. 26 червня 2000 року в зв’язку з розширенням функцій на базі управління соціального захисту населення утворилось управління праці та соціального захисту населення Андрушівської райдержадміністрації. Функції управління багатогранні. Це своєчасне і безпомилкове призначення та виплата різних видів державної соціальної допомоги, житлових субсидій, компенсацій; контроль за своєчасною виплатою заробітної плати громадянам району та правильністю призначення пенсій управлінням ПФУ; надання матеріальної допомоги та різних надомних робіт одиноким непрацездатним громадянам; нормування праці, робота із колективними договорами на підприємствах; виплата компенсацій постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; формування Єдиного державного реєстру громадян пільгових категорій тощо. Управління робить важливий внесок у реалізацію державної соціальної політики. З архівних документів відомо, що завідувачем відділу соціального забезпечення при Андрушівському виконкомі з лютого 1944 року була Хмурець Ніна Євгенівна. З вересня 1946 року по березень 1960 року на посаді завідуючого райсобезом був Сич Валентин Маркович. Протягом 1960-1963 років посаду завідувача Андрушівського відділу соціального забезпечення обіймав Михайленко Аркадій Каленикович. З січня 1965 року керував відділом Берладин Василь Іванович. Тулубінський Йосип Францович займав посаду завідувача з липня 1975 року по липень 1994 року. Його на цій посаді змінив Шлапак Володимир Олексійович. За період його керівництва виконано значний обсяг робіт по зміцненню матеріальної бази управління взагалі та територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян зокрема. З роками колектив управління досяг вагомих результатів у пенсійному забезпеченні, в соціальних виплатах сім’ям з дітьми, субсидій, в обслуговуванні інвалідів. Значний особистий внесок в організацію роботи цехів і госпрозрахункових підрозділів зробив Шлапак В. О., що дало можливість істотно збільшити обсяг платних послуг населенню. Ми з великою пошаною говоримо про тих, хто віддав довгі роки щирої та відданої праці, хто з величезною любов’ю до людей зробив свій вагомий внесок у сферу соціального захисту населення. Це Галич Г. Ф., Шлапак Г. А., Солопій Г. Я., Санда Н. І., Шахова Ф. І., Корбут Г. О., Душкіна Г. Я., Янковська Н. С., Черноліхова М. О., Вербило Я. І., Хом’як Г. І., Ковальчук Е. О., Горбенко А. І., Рудюк Н. Т., Васьковська М. І., Когтєв Ю. О., Кучернюк В. І., Дергай О. Й., Кондратюк В. П., Тодорчук А. А., Солопій Н. І. Естафету покоління ветеранів сьогодні гідно несе молодь, примножуючи славні трудові традиції нашої служби. Відданими справі соціального захисту є працівники управління праці та соціального захисту райдержадміністрації, а саме: головний спеціаліст по компенсаційних виплатах постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС Хом’як Н. Д., державний соціальний інспектор Шлапак О. Л., головний спеціаліст відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення Рудюк О. В., завідувачка сектором опрацювання заяв та прийняття рішень відділу соціальної допомоги Кравчук Г. В., спеціаліст I категорії відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення Кравчук І. П., головний спеціаліст (координатор з опрацювання заяв) відділу соціальної допомоги Березівська М. В. Працівники управління праці та соціального захисту населення Андрушівської райдержадміністрації несуть світло і надію в оселі й серця знедолених, малозахищених, самотніх громадян похилого віку, інвалідів, ветеранів війни та праці. І якщо люди задоволені роботою наших працівників, значить вони трудяться самовіддано, з повною віддачею і чистою совістю. А це для них - найвища оцінка.

Альона БАЛЮК,
начальник управління праці та соціального захисту населення

Переможці районного конкурсу "Податки очима дітей-2013"

Щороку на Андрушівщині проводиться районний етап Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості "Податки очима дітей”. Враховуючи думку журі, в номінації "Художні твори” переможців визначали у двох вікових категоріях. У першій перемогу виборола Коток Дар’я (Андрушівська гімназія) за роботу ”Коли сплачено податки - живе Україна в достатку”. Друге місце дісталось Пастовенському Сергію (Андрушівська гімназія), який назвав свою роботу ”Податок - це важлива річ”. Третє місце розділили Клименко Мілана (Андрушівська гімназія) та Затилюк Андрій (Андрушівська ЗОШ І-ІІІ ст. № 1). Серед учасників другої вікової категорії місця розподілили так: перше - Мельник Ольга з роботою ”Як від сонця радіє земля, так бюджет від податків зроста” (Андрушівська гімназія) та Коновалов Тарас, що назвав свою роботу ”Сплатив податки - живи в достатку” (Червоненська ЗОШ І-ІІІ ст.). Друге і третє місця зайняли відповідно Ковтун Яна та Ковтун Олександр (Андрушівська ЗОШ І-ІІІ ст № 1). Приз «Глядацьких симпатій» отримала Бруцька Тетяна з Андрушівської гімназії. Переможців І етапу Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості "Податки очима дітей” в урочистій обстановці нагородили грамотами та цінними подарунками. Решта учасників отримала солодощі завдяки спонсорам - ПОСП „Надія”, СФГ "Демитра”, приватним підприємцям Сідоренко Л. О., Іванченку В. І., Жогану М. М., Ростоцькій Т. Д., Пастовенському В. Є., Демчику В. С., Свинарчук В. В.

Оксана Кравченко,
зав. сектором взаємодії із ЗМІ та громадськістю ДПІ в Андрушівському районі

Останній дзвоник - свято для всіх

24 травня в Городківській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулася урочиста лінійка з нагоди свята Останнього шкільного дзвоника. Школярів та випускників вітали батьки, вчителі, гості. На свято були запрошені голова районної ради О. В. Мельник та сільський голова В. В. Кебал, які побажали випускникам досягти своєї мети у житті, подякували вчительському колективу за щоденну творчу і натхненну працю, за терпіння та віру в здібності і таланти своїх вихованців. Молодшим школярам побажали гарно відпочити на канікулах, щоб восени з новими силами повернутися за парти.

Хіба це не варварство?

Діти - це майбутнє нації і найважливіший ресурс будь-якого суспільства. Вони мають право на щасливе дитинство, на те, аби жити, рости і навчатися в здоровому середовищі, безпечних умовах. Їх хлопчикам і дівчаткам повинні забезпечити ми, дорослі. А в нашому місті про малят дбає міська влада, яка допомагає дошкільним навчальним закладам вирішувати невідкладні проблеми. Незважаючи на економічну нестабільність, вона знаходить можливість благоустроїти території дошкільних закладів, їх приміщення. Зокрема це стосується і ДНЗ "Малятко”, колектив якого теж докладає зусиль, аби гарно і затишно було біля дитсадка. Всім позитивним змінам, що відбуваються біля дитячого навчального закладу, щиро радіють і дорослі, і дітвора та її батьки. Як боляче було нам усім, коли ми побачили напередодні світлого свята Перемоги страшну картину біля «Малятка»: сучасні варвари побили, понівечили огорожу біля дитячого садочка. Що зробили цим нелюдам, інакше їх назвати не можна, малятка, колектив, батьки? А чи не було де діти їм сили? Краще доклали б рук до гарних справ. Не вистачило розуму зробити комусь добро? Зі сльозами на очах дивилася я на руїни і думала: чи за таких нащадків проливали кров ветерани Великої Вітчизняної війни, підлітки йшли в ті грізні роки на роботу, аби забезпечити фронт продовольством, одягом, технікою, боєприпасами, відбудовували зруйновані фашистами міста і села, підприємства. На щастя, і в наш час переважна частина молоді - надійна, освічена і добропорядна, саме вона буде розбудовувати нашу Україну. Але, як бачите, є й людці з чорними і черствими душами. Впевнена, що правоохоронні органи знайдуть винних у скоєнні акту вандалізму і притягнуть їх до відповідальності.

Ніла Кукуруза, завідуюча ДНЗ «Малятко»

Дерева вмирають стоячи...

Оглядаючи весною свій садок, кожен із нас з болем констатував, що не всі деревця пережили минулу зиму. На абрикосах та волоських горіхах зрідка гілки зазеленіли. Той, хто розуміє, що дерева - це вічні супутники життя людини, береже їх, доглядає, готує заміну старим. У далекому 1952 році я гостював у брата на Закарпатті. Упродовж 42-х кілометрів траси Мукачево-Ужгород по одну сторону росли волоські горіхи, а по іншу - черешні, які на той час достигли. На все життя запам’ятав, що жодна гілочка на цих деревах не була зламана. На жаль, у нас часто по-варварськи обламують гілля яблунь, черешень, обліпихи, які висаджені обабіч доріг. Хочу нагадати, що Україна славиться своїми садами, лісами, а тому називають нашу рідну землю квітучим краєм. Кожен господар, збудувавши будинок, садить біля нього сад, який потім тішить всю родину. Цієї весни в нашому селі було закладено молодий парк, де висаджено волоські горіхи, липи, дубочки, берізки, акації. Посадили молоді деревцята й біля сільського клубу. Прикро, але знайшовся негідник, який зламав кілька дерев. Сільська громада суворо його осудила. Депутати місцевої ради та актив села розробили й затвердили план озеленення всіх вулиць. Кожен господар має посадити біля свого двору цінні породи дерев, квіти. Ми маємо своїми руками створити красу там, де живемо. А на сторінках районної газети хочеться прочитати про зразкові садиби в селах району, про їх господарів. Давайте всі разом зробимо свої вулиці, села, Андрушівщину, всю Україну мальовничим куточком нашої планети.

Василь ГРЕБЕНЮК, с. Малі Мошківці

Безкультурний відпочинок

Проблема збереження природного середовища, виникнення стихійних сміттєзвалищ, утилізація відходів актуальна як для України, так і для нашого міста. Ця наболіла тема жваво обговорюється на сторінках районної газети, на зборах громадян міста та населених пунктів району, різних нарадах. Тільки напередодні Великодніх свят наше місто стало чистішим. Смітники, які не встигли прибрати, прикрила трава. Тепер про наболіле - про мікрорайон Гардишівка. В його центрі знаходиться школа. У вихідні, а особливо на свята, саме тут збирається багато людей. Вони заїжджають на шкільну територію на автомобілях, мотоциклах. Нерідко непрохані гості везуть із собою спиртне, влаштовують застілля, розважаються, ведуть себе похабно. За школою - просторе футбольне поле, волейбольний майданчик, зелені насадження - кращого місця для відпочинку не знайдеш. Нічого поганого у цьому не було б, якби гості, навіть на території школи, проводили дозвілля змістовно, культурно і не бешкетували. А так все починається з футболу, а закінчується пиятикою, залишеними порожніми пляшками з-під пива та сміттям. "Підігріті” алкоголем молодики поводять себе неадекватно: нецензурно висловлюються, горланять до пізньої ночі, розбивають скляні пляшки, ламають штахетну огорожу. Щопонеділка працівники школи обходять територію з мішками, збираючи сміття після нічних оргій. Читачі мають змогу побачити на фото, що залишають після себе непрохані гості. Ніяких каральних прав дирекція школи не має, обмежуємося педагогічними засобами впливу, вчимо культури і охайності дітей. А навчити культури дорослих не виходить. Як і раніше, на свята гучні компанії дорослих «окуповують» шкільну територію, залишаючи після себе безлад. Я вважаю, що в розв’язання ситуації повинні втрутитится правоохоронні органи.

Василь Улянинський, директор Андрушівської ЗОШ І-ІІ ступенів

Прийміть вітання наші щирі

Поліщук Галина Миколаївна народилася в с. Бондарі Овруцького району Житомирської області. Після закінчення в 1979 році Ворошиловоградського педагогічного інституту ім. Шевченка ще зовсім юною приїхала в с. Любимівку працювати вчителем української мови та літератури. Тут вийшла заміж, пов’язала долю із Сергієм Поліщуком, народили і виховали сина Романа. Весь її трудовий шлях пов’язаний зі школою, дітьми. Галина Миколаївна - вчитель вищої категорії, неодноразово була нагороджена грамотами районного відділу освіти та обласного управління освіти, райдержадміністрації, райкому профспілки працівників освіти. Цю авторитетну жінку любимівчани обирали депутатом сільської ради. Вже 34 роки вчитель за покликанням свої знання, багатство душі і тепло серця віддає дітям. Г. М. Поліщук - не тільки прекрасний педагог, а й умілий організатор, мудрий керівник і наставник. За чуйне серце, добру пораду, вміння підтримати і допомогти до неї звертаються і колеги, і діти, і батьки. Вже шостий рік Галина Миколаївна очолює педколектив Любимівської ЗОШ І-ІІ ступенів. За цей час зроблено капітальний ремонт школи, відремонтовано актовий зал, коридор, кабінет інформатики. Директор дбає, аби постійно оновлювалася матеріально-технічна база навчального закладу, поліпшувалися умови навчання дітей та роботи педколективу. Тож в цей весняний, сонячний день щиро вітаємо нашу ювілярку з днем народження. Здоров’я і краси, шани і поваги, радості й удачі, благополуччя і достатку зичимо їй на довгі роки та успіхів у роботі.

Надія Зембер, секретар Любимівської сільської ради

Привітали з 90-річчям

На початку травня відзначила своє 90-річчя жителька с. Крилівка Огурківська Ольга Іванівна. З привітаннями і подарунками до неї завітали сільський голова Бушинський В. К., секретар сільської ради Васильківська К. А., депутат районної ради Арцюх К. В,. голова ветеранської ради Загоруйко Л. А. Нелегка доля випала цій жінці. Позаду залишилися роки, сповнені радощами і болями, невдачами і успіхами. В дитинстві пережила голодомор, юність її обпалила війна. В свій час доля подарувала цій жінці щастя - зустріла кохану людину - Петра Олексійовича, з яким вони спільно побудували дім, виростили четверо дітей, посадили сад. Все своє трудове життя Ольга Іванівна працювала в колгоспі села Крилівка. Її жіночі руки ніколи не знали втоми: сіяли, жали, пекли смачний український хліб, колихали дітей, внуків, правнуків. Сьогодні ювілярці є чим пишатися, вона любляча мама, бабуся, прабабуся, берегиня добра, щастя і сімейного затишку у своїй родині. За велике трудове життя, за материнську доброту і мудрість ми подякували цій жінці і її дочці Юлії, яка з любов’ю опікується ненькою. Вічні, як життя, Божі заповіді, які вчать нас шанобливо ставитися до батька, матері, вчителя, старших за віком. Старість - це зима нашого життя. Пізньою буває вона, але дуже часто - безпорадною і одинокою. В Ольги Іванівни вона зігріта увагою, любов’ю і теплом ... Гості побажали ювілярці та її родині міцного здоров’я на довгі роки, достатку, любові і поваги від дітей, онуків, правнуків.

Леся Загоруйко,
голова ветеранської ради с. Крилівка

На концерті Володимира Шинкарука

В приміщенні районного будинку культури відбувся концерт нашого земляка, заслуженого працівника культури України, відомого поета- пісняра Володимира Федоровича ШИНКАРУКА.
Шанований гість, дякуючи слухачам - старшокласникам першої міської школи та Андрушівської гімназії, що прийшли на зустріч з ним, щиро зізнався, що 45 років тому на цій сцені семикласником дебютував як учасник художньої самодіяльності Червоненської середньої школи.
Талановитий юнак після закінчення педінституту далі підвищував свій фаховий рівень, викладацьку роботу поєднував з науковою. Знаходив час і для творчості - писав вірші, багато з яких у власній музичній обробці стали авторськими піснями Володимира Федоровича і звучали на цьому концерті. У літературному доробку В. Ф. Шинкарука, крім усього, - повісті, оповідання, гуморески, фейлетони.
Як співак і композитор він виступав у Франції, Німеччині, США, побував з концертами у всіх великих містах України, в країнах СНД.
Але до рідного краю поет і артист їде, як додому, відкриває землякам нові грані свого багатого, невичерпного таланту. Таким бачили Володимира Федоровича на сцені і цього разу - замріяним ліриком, патріотом, гумористом, талановитим співаком - просто людиною-талантом.
В. Ф. Шинкарук у своїй програмі презентував пісню, присвячену 90-річчю від створення нашого району і сказав, що з такими концертами планує побувати в інших населених пунктах Андрушівщини.
Глядачі отримали масу позитивних вражень. Після концерту Володимир Федорович спілкувався з молоддю, давав автографи на своїх книгах і пообіцяв приїхати знову, але вже не сам, а зі своєю донькою Іриною, теж артисткою.

Людмила Кулик

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 252/2013

Про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку постановляю:

Присвоїти почесне звання «Мати-героїня»:

Козік Галині Миколаївні - матері п’яти дітей, с. Любимівка
Кулиняк Валентині Василівні - матері п’яти дітей, с. Ярешки
Метлицькій Олені Іванівні - матері п’яти дітей, с. Івниця
Осипович Ганні Костянтинівні - матері восьми дітей, с. Міньківці
Поповій Інаєт Зелфікарівні - матері п’яти дітей, с. Волиця
Світельській Раїсі Миколаївні - матері п’яти дітей, с. Яроповичі
Тарасюк Ганні Степанівні - матері восьми дітей, с. Волосів
Юзефович Любові Петрівні - матері шести дітей, м. Андрушівка.

Президент України В. Янукович 11 травня 2013 року

Андрушівка. Палац Терещенко

Палац Терещенків знаходиться у самому центрі Андрушівки над ставом. Його першим власником був поляк за походженням, камергер російського двору Станіслав Бержинський. За його наказом палац побудували в другій половині 19 ст. у стилі французького неоренесансу. Микола Терещенко купив маєток разом з цукровим заводом у синів Станіслава. Цукровий завод був першим на Житомирщині ще з 1843 року.

Зі старих часів у палаці збереглись мармурові сходи і ліплені позолочені стелі в деяких приміщеннях. Цю позолоту жодного разу не оновлювали, а вона й досі, як нова.

В палаці все було пограбоване будьонівцями в 1920 році, коли тут містився їхній штаб. При відході червоні вояки збирались підірвати палац, але місцеві вмовили їх дозволити розмістити в ньому школу. Навіть досі палац слугує школою для місцевого населення.

Маленький портрет великого руху

8 травня відзначається Всесвітній День Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Цього року виповнилося 95 років з дня утворення Українського Червоного Хреста та 150 років з дня утворення Міжнародного Руху Червоного Хреста. За цей час всі пересвідчилися в необхідності та важливості існування цієї громадської організації.
Міжнародний Рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця має своїприхильників й учасників більш як у 175 країнах світу, а це близько 200 млн. волонтерів і працівників.
В Україні рух Червоного Хреста започаткувався в часи Кримської війни 1854-1856 років, під час якої прославили себе сестри милосердя Хрестовоздвиженської громади на чолі з відомим хірургом М. І. Пироговим. Саме цей Великий Лікар вперше у світовій практиці привернув увагу громадськості до необхідності надавати допомогу потерпілим під час бойових дій, незалежно від того, на якому боці вони воюють.
В Російській імперії, до якої входила Україна, в 1867 році було організовано ”Общество попечения о больных и раненых воинах››, пізніше назване Російським Товариством Червоного Хреста, яке очолювала придворна аристократія і, в першу чергу, представники царської родини. Жодне відомство імперії не мало в своїх лавах такої кількості князів, баронів, генерал-губернаторів.
Волинське місцеве управління (туди входила й Житомирська область) Російського Товариства Червоного Хреста було створене у 1867 році. До нього входили княгині Шаховська, Яновська, Ожовська. У 1895 році на кошти, зібрані від пожертвувань окремих людей, вони відкрили в Житомирі лікарню Червоного Хреста на 15 ліжок, амбулаторію. У 1898 році на базі амбулаторії створюється перша поліклініка.
В період першої імперіалістичної війни в приміщенні лікарні розташовується шпиталь Червоного Хреста, який спочатку лікує поранених, а в 1919 році, в зв’язку із встановленням Радянської влади на Волині та ліквідацією Волинського управління Російського товариства, реорганізовується в шпиталь для інвалідів війни.
Згідно архівних документів, Товариство Червоного Хреста на Україні започаткувало свою діяльність 18 квітня 1918 року, коли відбувся Перший з’їзд активістів цього руху. Про це писала газета ”Боротьба” 20 квітня 1918 року. З’їзд обрав організаційний комітет на чолі з доктором П. В. Петровським, якому було доручено справу розбудови Українського Товариства Червоного Хреста та вироблення його статуту.
В 1921 році Червоний Хрест проводить в лікарні реорганізацію: створює хірургічне відділення, відкриває рентген-станцію. З 1924 року лікарню очолює Олександр Федорович Гербачевський, який розгортає відділення на 20 ліжок для лікування хворих на туберкульоз. При лікарні відкривається дворічна школа медсестер, організовуються автомайстерні та майстерні по виготовленню апаратів для фізметодів лікування. Вперше в Житомирі з’являється електроводогрязелікування, застосовується кварцева лампа та діаметрія.
О. Ф. Гербачевський працює не лише над удосконаленням обладнання лікарні, підбором колективу висококваліфікованих і чуйних медичних працівників, але й організовує навчання населення основам медичних знань. То був час боротьби із наслідками голоду й Волинська організація Червоного Хреста відкриває разом з Губкомом та соцзабезом 2 дитячі колонії, дитячий санаторій, утримує дитячу колонію для хворих на туберкульоз дітей.
У 1927-1930 рр. Волинська організація налагодила роботу 90 гуртків першої допомоги у м. Житомирі, 44 - в селах, організувала школу-комуну медичних сестер та загони першої допомоги.
У 1932 році сітка лікувальних установ Житомирського міського комітету Червоного Хреста складалась з однієї лікарні на 45 ліжок, рентген-кабінету, аптеки, магазина санітарії та гігієни.
А на початок 1935 року організація Червоного Хреста вже мала лікарню на 75 ліжок, 2 поліклініки, 2 водолікарні, 2 аптеки, рентгенвідділення, 2 магазини санітарії та гігієни, санаторій для командирського складу Червоної Армії.
На той час Червоний Хрест на Україні мав у своїй власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих закладів, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих установ, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни.
Все це у 1938 році рішенням Раднаркому було безкоштовно передано Наркомздраву.
На превеликий жаль, архівні матеріали з 1935 по 1944 роки про діяльність організації Червоного Хреста області не збереглися.
У післявоєнні роки головою Житомирської обласної організації був Манзон Ісак Маркович. Пізніше - Олійник Володимир Іванович (1958-1961), в даний час працює в Бердичівській районній лікарні; Шланін Борис Тимофійович (1961-1967) та Портянко Антоніна Іванівна (1967- 1975), які знаходяться на заслуженому відпочинку; Селезньов Микола Михайлович(1975-1978); Супряга Алла Федорівна (1978-1986), в даний час - голова обкому профспілки працівників охорони здоров’я.
З 1986 і по даний час очолює обласну організацію Червоного Хреста Богдан Олександр Володимирович.
Перегортаючи сторінки історії Товариства Червоного Хреста, слід відмітити, що ідеї миру і гуманізму, людяності і співчуття не вичерпалися, незважаючи на війни і багаточисельні конфлікти. І сьогодні Червоний Хрест докладає немало зусиль, щоб зменшити біль та страждання людей, підтримати їх у скрутну хвилину.
Вітаємо всіх членів нашого Товариства, волонтерів, спонсорів, підопічних Червоного Хреста із святом. Бажаємо всім міцного здоров’я, родинного щастя, успіхів в усіх добрих справах милосердя!

Ірина ВОЛОТІВСЬКА, в.о. голови районної організації Товариства Червоного Хреста

Перед Вами голови низько схиляємо

День Перемоги. Два коротких слова, але яких значимих! За ними стільки всього криється: трагедія країн і народів, спопелілі в полум’ї війни не тільки міста і села, а й людські долі і життя, чиїсь любов та надія і великий тріумф перемоги добра над злом. Це символічно, що святкуємо ми цей день весною і вся земля салютує героям червоним і білим цвітом. Ось біля своєї домівки самотньо сидить ветеран Великої Вітчизняної війни і зі смутком та світлою печаллю вдивляється у мирне небо, а біля його охайної хатини червоними дзвониками тягнуться до сонця тюльпани, вишні кружляють у білому вальсі. Вітерець пустотливо зриває з них сніжно-білу завію і творить справжнє диво. І квітучі вишні, і колишній солдат Великої Вітчизняної Олександр Матвійович Колесник з Андрушівки чимось схожі - обоє цвітуть білим-білим цвітом. Тільки з чола колишнього фронтовика його уже не струсять літа, бо то - усе пережите. А найбільше того срібла додала війна… Тільки завели ми мову про неї, а сині, як мирне небо, очі ветерана затягло туманом, і пам’ять перенесла у грізні далекі літа… Восени 1943-го дев’ятнадцятирічним Олександр пішов на фронт. Спочатку служив у піхоті в складі Першого Українського фронту. Армія генерала Ватутіна, а з нею і молодий солдат, звільняли від фашистських поневолювачів наш район, а потім пішли на Любар, Шепетівку, Тернопіль. У досвідчених фронтовиків, які пережили 1941-ий, 42-ий і вціліли в страшній вогненній стихії, вчився воювати, бути мужнім, виживати в нелегких фронтових умовах. Із запеклими боями наші частини рухалися в напрямку Прибалтики. Олександр Матвійович разом з іншими бійцями звільняв від гітлерівців Латвію, Литву. Оскаженілі фашисти ніяк не хотіли здавати своїх позицій, хоч розуміли, що наші війська уже не зупинити. Ніколи не забуде колишній фронтовик, як форсували річку Одер, брали Магдебург, йшли на Берлін, бо не терпілося змученим війною нашим солдатам якнайшвидше добити фашистів у їх лігві. Важко було вести військові дії на території чужої держави, смерть підстерігала за кожною будівлею, за кожною стіною. Багато бійців полягло там за крок до Перемоги та й після неї, бо навіть тоді, коли оголосили про капітуляцію Німеччини, продовжували точитися бої з ворогом - фашисти ніяк не хотіли визнавати свою поразку, окремі їх загони не збиралися здаватися. В одному з таких боїв був поранений в ногу і кулеметник О. М. Колесник. Але Перемога, яку зустріли з неймовірною радістю, додавала кожному з них сил, всім хотілося якнайшвидше повернутися на рідну землю. Та не скоро потрапив додому Олександр Матвійович, бо їх дев’яноста танкова дивізія надовго розмістилася під м. Шверін в Німеччині. З 1945-го стояли там до 1952-го року. З бойовими нагородами на грудях повернувся солдат в рідну домівку. Не було для нього кращого місця, ніж Нехворощ, яка снилась ночами в чужій стороні. Одружився на сільській дівчині Ганні, з якою прожили 44 роки, народили і виховали сина і доньку, побудували в Андрушівці будинок, працювали, аби в достатку жила родина. Довго Олександр Матвійович трудився в "Сільгосптехніці”. Тепер щодня виглядає дітей, які не лишають його самотнім, відвідують дідуся внуки і правнуки. День Перемоги для нього - це свято із свят, бо на її вівтар покладено мільйони життів і про це ветеран пам’ятатиме все життя. А йому нехай Бог відведе ще чимало літ на землі, свободу якої він захищав так віддано. Аби вшанувати колишнього фронтовика, йому, як і багатьом іншим ветеранам війни нашого району, було вручено подарунок від народного депутата А.В. Лабунської.

Валентина Василюк

Зустріч з ветераном

Давно заросли травою окопи... Давно сіють пшеницю на землі, яка горіла і стогнала... Але колишнім фронтовикам і досі болять завдані війною рани. Традиційно напередодні свята Великої Перемоги вихованці старшої групи дитячого садочка «Сонечко» (м. Андрушівка) зустрічалися з ветераном Великої Вітчизняної війни Й. В. Лоханським. Дітям було цікаво слухати розповідь сивочолого ветерана про визволення нашого міста від німецько-фашистських загарбників. Потім разом з вихователями та Йосипом Володимировичем малюки побували біля могили розстріляних мирних жителів, на Алеї Слави, біля обеліска Слави та біля меморіальної дошки С. Е. Вобяну і скрізь поклали букети живих квітів. Зустріч з ветераном, його розповіді, покладання квітів до пам’ятних місць назавжди залишаться в пам’яті наших вихованців. Але найголовніше, що не зачерствіють їх серця і душі, а пам’ять про переможців у кривавій війні 1941-1945 років буде вічною.

Інна Андрощук,
завідуюча ДНЗ «Сонечко»

Андрушевка фотосессия ко дню 9 мая

Предлагаем фото и видеосъемку свадебных церемоний, Love Story, детские праздники, утренник, день рождения, юбилей, корпоратив, венчание, крестины, любые праздники, события, мероприятия. Также семейная, портретная, детская, школьная, репортажная, предметная, рекламная фото и видеосъемка, фотосессии, выпускные альбомы. Услуги видеомонтажа, пост-обработка, титры, музыкальное оформление, спецэффекты, изготовление видеоклипов и видеороликов, рекламные видеоролики, презентационные видеоролики, корпоративные фильмы. При заказе фотографа и видеооператора вместе предоставляется скидка. Гарантируем высокий профессионализм и приемлемые цены.

Работаем по всей Украине.

Наш сайт: http://andrushivkastudio.pp.ua
E-mail: photovideostudia@gmail.com


























andrushivkastudio.pp.ua

Згадаймо всіх поіменно (доки не запізно)

В цьому році ми будемо відзначати 70-річчя визволення Андрушівського району від фашистських окупантів. Понад 12 тисяч наших земляків брали участь у Великій Вітчизняній війні, близько 6 тисяч полягли в боях за Вітчизну.
Та, на жаль, лише 1254 з них внесено в 1-й том книги «Переможці», що вийшла з друку в 2010 році. Якось зателефонував мені син ветерана Великої Вітчизняної війни Півня Семена Григоровича Віктор: - Йосипе Володимировичу, знаємо Вас як людину, яка роками збирала матеріали про ветеранів війни. Наш батько, Семен Григорович, пройшов ту війну з боями від першого і до останнього дня, закінчив її в битвах з японцями. Були в батька ордени і медалі, посвідчення до них. На жаль, ми, діти, не завжди розуміли, яка то цінність для прийдешніх поколінь. Згадую, що колись, років 30-40 тому, учні міської школи № 1 разом з вчителями збирали матеріали про ветеранів для музею бойової слави… Можливо, щось Ви знаєте і про нашого батька? Допоможіть… Прикро, що ми не бережемо, не шануємо правду історії. У своїх архівах я розшукав 5 нагородних документів Півня С. Г. - посвідчення про нагородження його медалями. Ці посвідчення збереглись у мене після ліквідації музею в школі в 90-х роках. Через день після нашої розмови прийшов до мене Віктор Семенович за документами батька. Він приніс мені реферат правнучки Семена Григоровича - учениці 5 класу Київської школи І-ІІІ ступенів № 298 Захлібної Софії під заголовком: «Мій прадідусь - ветеран Великої Вітчизняної війни». Чудово оформлена робота проникнута любов’ю і гордістю за подвиги прадідуся, його бойові і трудові звершення. Софійці є ким пишатися. Багато років після війни Семен Григорович працював водієм автобуса в Андрушівському автопарку, брав активну участь у громадському житті. Хор ветеранів війни, в якому він співав, виступав в Андрушівці, в селах району, в Житомирі і навіть у Москві. Нещодавно у відділі освіти райдержадміністрації відбулась нарада директорів навчальних закладів, де я з дозволу начальника відділу С. І. Сословської виступив і порадив їм допомогти працівникам сільських рад виявити односельців, учасників бойових дій, прізвища яких ще не внесені в книгу «Переможці». Орієнтиром щодо кількості фронтовиків, які живими повернулися в село, можуть послужити книги «Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область» та «Переможці». Перша книга вийшла з друку в 1973 році, коли більшість ветеранів ще була жива, а тому наведені тоді дані про учасників війни були більш точними. Кожне село, провівши на війну своїх найкращих синів, не дочекалося багатьох з них. Так, з Антопільської сільської ради пішли воювати 183 чоловіки, загинуло - 99, а повернулося - 84. На жаль, в книгу «Переможці» внесено лише 11 чоловік. А де 73 ?.. І так по кожному населеному пункту. З Бровківської сільської ради воювало 337 чоловік, загинуло 152; Великомошківецької - 423 і 130; Волицької - 232 і 113; Волосівської - 225 і 160; Гальчинської - 420 і 162; Глинівецької - 240 і 128; Городківської - 480 і 178; Забарської - 62 і 26; Зарубинецької - 320 і 117; Іванківської - 208 і 116; Івницької - 492 і 263; Каменівської - 129 і 68; Крилівської - 270 і 90; Лебединецької - 290 і 140; Любимівської - 302 і 148; Малоп’ятигірської - 127 і 63; Маломошківецької - 273 і 120; Міньківецької - 400 і 170; Мостівської - 370 і 159; Нехворощанської - 335 і 147; Павелківської - 322 і 122; Старокотельнянської - 597 і 362; Степківської - 414 і 222; Червоненської - 302 і 120; Яроповицької - 405 і 190; Андрушівської - 895 і 304. Після виходу 1-го тому книги «Переможці» в районі проведено роботу і складено додаткові списки ветеранів-переможців, та, на жаль, ще сотні учасників бойових дій не внесено і в них. Від імені районної організації інвалідів війни вітаю всіх з Днем Перемоги. Згадаймо всіх поіменно. Доки не запізно.

Йосип Лоханський,
голова районної організації інвалідів війни, краєзнавець

Пам’яті земляків-партизанів

Більшість андрушівчан добре знає партизанську землянку, що знаходиться в Городківському лісі, де 14 квітня 1943 року в нерівному бою з фашистськими загарбниками та їхніми прихвостнями-поліцаями, прикриваючи відступ своїх товаришів, мужньо загинули Віктор Філіпський та Юрій Шлапак. Вшанувати їх пам’ять щорічно біля цього святого місця 22 вересня, в День партизанської слави, збираються учні шкіл району зі своїми наставниками, гості з інших районів та обласного центру. З часом землянка зазнала руйнувань. З ініціативи відділу освіти при фінансовій підтримці Андрушівської районної організації ТСОУ та за сприяння лісничого Андрушівського лісництва Ткачука С. В. 19 квітня силами допризовників Городківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, вчителів предмета "Захист Вітчизни” та фізкультури Городківської, Гальчинської та Нехворощанської ЗОШ І-ІІІ ст., інструкторів водіння Андрушівської автошколи було проведено реконструкцію цього історичного місця бойової слави - прибрано навколишню територію, поновлено надписи на пам’ятній плиті. Ця акція була приурочена 68-ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Вона сприятиме увіковічненню пам’яті героїв та патріотичному вихованню молоді.

Василь БОБЕР,
головний спеціаліст відділу освіти

Вона для малят - друга мама

Є такі професії, які викликають в оточуючих захоплення і особливу повагу. Це - фах вихователя дитячого дошкільного закладу. Він повинен володіти такими якостями, як доброта, милосердя, щирість і ніжність. А найголовніше - любити дітей, прагнути відкривати для них цей великий і цікавий світ. Всі ці якості притаманні Любові Іванівні Гнатюк - виховательці ДНЗ "Сонечко” (м. Андрушівка). Жінка закохана у свою роботу, повністю віддається їй. Вона добре вивчила всіх своїх вихованців, їх звички, уподобання, здібності, а тому знає, чим зацікавити кожного, аби не сумували за батьками, домівкою. Вихователька вміє організувати з хлопчиками і дівчатками цікаві і веселі ігри, конкурси. А тому батьки впевнені, що з їх малечею буде все добре.

Інна Андрощук,
завідуюча ДНЗ "Сонечко”

Лист вдячності ветеранам

Знову весна дзвенить голубінню, ніжить теплим вітром, ароматом квітів і молодого листя, співом солов’їв у білій пелюстковій завії. Свято Перемоги для нас усіх пов’язане із весною, народженням та розквітом нового життя. Так хочеться мріяти, милуватися квітами, травами, сонцем, просто насолоджуватись кожним прожитим днем. Розуміємо, що всі, кому випали на долю страшні роки війни, також не хотіли помирати, але віддали своє життя, щоб нам посміхався травневий ранок, щоб линув щасливий сміх дітей і матері були спокійні за долю синів... Багато років минуло з того дня, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов довгоочікуваний мир, вистражданий, оплачений найвищою ціною - людським життям. Які і де знайти слова вдячності, шани Вам, ветерани? Ні, не словами, а своїми вчинками ми повинні бути гідними продовжувачами справи переможців, що вирвали країну із лап фашистів, своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до Вітчизни довели всьому світові, що наш народ не скорити. Ми схиляємося у доземному поклоні перед загиблими і нині живими, потом та кров’ю яких щедро зрошена наша українська земля. Ми, нинішнє покоління, у вічному боргу перед Вами, дорогі ветерани, за обірвану війною юність, за мільйони нерозквітлих доль, нездійснених мрій і задумів. Ми вдячні Вам за те, що можемо мріяти, жити, кохати. Дякуємо, шановні ветерани-воїни, за життя, за наше дитинство і юність, за сонце яскраве у високості, за небо блакитне над головою, адже немає більшої цінності, ніж жити на вільній землі. Низько схиляємо голову перед сивочолими фронтовиками за їх великий подвиг, дякуємо за мирне сьогодення, пам’ять про Вашу доблесть житиме у наших серцях.

Іменем сина, що батька не знає,
Іменем батька, що сина не має,
Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що посивіла,
Іменем пам’яті з роду до роду,
Іменем чесним безсмертного народу
перед Вами ми голову низько схиляємо,
клятві священній навік присягаємо,
ми не дозволимо той жах повторити,
Хочемо в мирі, у щасті ми жити.

Учні 7-Б класу Андрушівської гімназії